Зараз, коли на планеті розвивається економіка і зростає чисельність населення, попит на теплову і електричну енергію постійно збільшується. Попри це, багато країн світу підписали Кіотську угоду про необхідність зниження емісії «тепличних газів», а також окисів сірки (SO2), змушуючи уряди шукати шляхи їх виконання.

Основними шляхами вирішення даного завдання є:

  • використання біоенергії та інших відновлюваних джерел енергії;
  • застосування енергоощадних технологій;
  • зміна паливного балансу.

Для України, багатою на енергоресурси, дане питання більш ніж актуальне. Скорочення запасів вуглеводневого палива, складності його видобутку і доступності вимагає отримання максимального прибутку за його реалізацію.

Урядом і підприємствами України вже проводяться заходи з енергозбереження. Один з напрямків даної роботи – збільшення обсягів використання місцевих видів палива і вугілля. Враховуючи світову тенденцію розвитку енергетики в напрямку максимального використання біопалива, наша компанія вибрала напрямок на використання місцевих видів палива, зокрема деревних відходів, торфу, лігніну для отримання теплової та електричної енергії.

Деревні відходи, як паливо, мають наступні переваги:

  • У їх складі практично немає сірки;
  • Мала зольність (1 – 2%, у кородеревинних – до 6%);
  • Можливість спалювання вологих відходів (до 55 -60% вологи, в окремих випадках до 72%);
  • Зменшення емісії двоокису вуглецю, оскільки спалюються відходи, які фактично при гнитті виділяють ту ж саму кількість CO2, як і при горінні;
  • Низька корозійна агресивність димових газів;
  • Можливість конденсувати вологу димових газів і вивільнити приховану теплоту пароутворення, яка може досягати додатково 25-30% від встановленої потужності;
  • Низька, у порівнянні з викопним паливом, ціна.

З огляду на дані переваги, а також те, що при заміні газомазутного або пічного палива, на використання деревних відходів, з’являється можливість:

  • звільнити ліміти по реалізації вуглеводневого палива на своєму ринку з подальшою їй його реалізацією в інші країни або накопиченням;
  • розв’язувати екологічні проблеми багатьох міст і регіонів з розлогою інфраструктурою деревозаготівельних і деревообробних підприємств з утилізації деревних відходів;
  • розв’язувати регіональні питання з працевлаштування населення, залученого до заготівлі палива (деревних відходів);
  • виробляти санітарні чистки лісів, тим самим забезпечувати приріст ділової деревини та захист від пожеж;
  • почати виробництво техніки й механізмів заготовлення, транспортування і переробки деревних відходів в паливо;
  • розв’язання питання автономності віддалених селищ і міст в отриманні теплової та електричної енергії;
  • розвивати культуру у використанні деревини не тільки як товарної одиниці, але і як палива.

Організувавши мережу споживачів біопалива, можна організувати також і мережа виробників і постачальників палива. Однак, підприємства, в експлуатації яких знаходяться котельні невеликої потужності, без стороннього фінансування і примусових заходів, не зацікавлені в перекладі котельних на місцеві види палива, з наступних причин :

  • дешевизни одержуваного від держави вуглеводневого палива;
  • небажання нести відповідальності за заготівлю і доставку місцевого палива, оскільки постачання вуглеводневого палива лежить на державі, а за місцеве (деревні відходи) доведеться відповідати самим;
  • різниці в проблемах експлуатації котельних на газ е і деревних відходах. Різницю, в негативному сенсі, можна звести до мінімуму при комплектації котельні нормальним обладнанням і постачанням на склад обумовленого за характеристиками (без «добавок» заліза, каміння тощо) палива.

З огляду на можливості виробництва, знання і досвіду, ми пропонуємо спільне співробітництво по організації в Україні напрямки бізнесу, пов’язаного з питанням перекладу котельних з газомазутного палива на деревні відходи, торф і лігнін.