Український ринок водогрійних котлів середньої (100-500 кВт) потужності характеризується великою розмаїтістю. Це пояснюється тим, що даний діапазон потужностей найбільш часто відповідає теплоспоживанню об’єктів різного призначення – житлових і промислових будівель з опалювальною площею від 600-700 до 5500-7000 м2 (в залежності від індивідуальних особливостей об’єкта). З огляду на, що, як правило, сучасні котли допускають установку і роботу в каскаді, спектр застосування апаратів даного діапазону розширюється ще більше.

На українському ринку присутні котли вітчизняних і закордонних виробників. Спектр водогрійних котлів розглянутої теплової потужності включає чавунні та сталеві (зі сталевими та мідними теплообмінниками) установки. За характером горіння і руху продуктів згоряння в теплообмінниках котли можуть бути з атмосферним і вентиляторним пальником, з реверсивною або прямотічною топкою, дво-, триходові й т. д.

Загальна характеристика сучасних водогрійних котлів – високий (91-96%) ККД і, відповідно, низька (від 95 °C при роботі на природному газі та 120 °C при роботі на дизельному паливі) температура димових газів. Подальше підвищення ККД таких котлів можливо тільки із застосуванням конструкцій з нержавіючої сталі. Це пояснюється виникненням ризику утворення кислотного конденсату з водяної пари (досягається точка роси), що містяться у вихідних газах, в місці повернення води з системи теплопостачання.

З огляду на загальноєвропейську тенденцію переходу на низькотемпературні (50-30 °C) графіки при роботі систем опалення з комфортним регулюванням (наприклад, при використанні систем теплої підлоги або теплих стін), а також при наявності систем ГВП, що вимагають нагріву теплоносія з температури 10-15 °C, утворення конденсату на виході димових газів стає практично неминучим, якщо не застосовувати спеціальних заходів щодо захисту котла. З іншого боку, використання тепла відхідних газів при зниженні їх температури до 37-40 °C підвищує ККД котлів на 6-12%, дозволяючи економити паливо і істотно знижуючи експлуатаційні витрати на теплопостачання.

Виробники по-різному розв’язують цю задачу. Найбільш поширений підхід, що полягає у виготовленні конденсаційних котлів спеціальної конструкції з вбудованим низькотемпературним теплообмінним блоком (як правило, з нержавіючої сталі або мідних сплавів). В цьому випадку котли переходять в розряд конденсаційних і зовсім в іншу цінову категорію.

Однак існує й інший підхід: використання допоміжного обладнання – виносних рекуператорів, які також являють собою теплообмінники типу «димові гази – вода». Такі рекуператори виготовляються рядом виробників і можуть встановлюватися по ходу продуктів згорання практично за будь-якими використовуваними водогрійними котлами, як новими, так і тими, що вже знаходяться в експлуатації. При діапазоні цін на таке обладнання 44-220 євро за кВт теплової потужності терміни його окупності шляхом заощадження палива становлять відповідно 0,5-2,4 опалювальних періоди (тривалість опалювального періоду прийнята 4400 год на рік) при правильно обраній тепловій потужності і схемі підключення рекуператора і ціні на природний газ 1500 грн/тис м3.

Рекуператори широко пропонують на європейському ринку зі своїми водогрійними котлами такі найбільші виробники, як Buderus, De Dietrich, Ferroli, ICI Caldaie, Riello, Viessmann. Розглянемо схеми застосування виносних рекуператорів на прикладі апаратів марки Totaleco, що випускаються компанією Ygnis (Франція)

Рекуператор конденсаційного типу являє собою гладкотрубний теплообмінник, виготовлений з нержавіючої хромонікельмолібденової сталі Inox 316 L і поміщений в теплоізольований корпус з листової сталі. Люки і фланці підключення гідравлічної системи легко відкриваються при обслуговуванні. Ось практично і весь набір найпростішого теплообмінного апарату, що здійснює глибоку утилізацію тепла димових газів.

Для ефективного використання подібних рекуператорів слід застосовувати схеми підключення гідравлічної системи (систем), рекомендовані виробником.

Існує достатня кількість таких схем для різних застосувань рекуператорів, наприклад, для підігріву води в плавальних басейнах, забезпечення попереднього підігріву в контурах ГВП (таким чином, рекуператори виконують функцію економайзера), центрального повітряного опалення і т. д.

Схема включення рекуператора в опалювальний контур з одним котлом характеризується наявністю додаткової гідравлічної стрілки – малого роздільника. Він необхідний для організації безперервної циркуляції теплоносія з найнижчою в контурі температурою через рекуператор. Для забезпечення такої циркуляції встановлюється насос, параметри якого підбираються по тепловій потужності рекуператора і необхідного напору. Слід звертати увагу на питання забезпечення безпечної роботи системи. Для цього обов’язкова установка запобіжного клапана на виході з рекуператора по водяного контуру й установка байпасу для можливості відключення рекуператора.

Схема включення рекуператора для роботи котлів в каскаді ще цікавіша з практичної точки зору. Рекуператор для неї вибирають по тепловій потужності одного або (при каскаді з чотирьох установок) двох котлів. При роботі двох котлів під час пікових теплових навантажень загальна витрата димових газів буде перевищувати пропускну здатність рекуператора. Щоб не створювався додатковий протитиск в газовому тракті, під’єднання рекуператора слід виконувати за байпасною схемою. Однак в цьому випадку необхідна установка спеціальної версії рекуператора Totaleco Turbo – апарату, оснащеного вентилятором, який забезпечує необхідний для ефективної роботи теплообмінника витрата димових газів. Надлишкові гази, що йдуть слідують по газоходу безпосередньо в димову трубу.

У країнах Західної Європи, де ціна палива досить висока, подібні апарати добре зарекомендували себе як при розв’язанні питання підвищення ефективності водогрійних котлів, що вже працюють,  так і в якості методу зниження інвестиційних витрат при установці нового енергоощадного обладнання.